avangard-pressa.ru

І. характеристика фондової біржі - Экономика

Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Кафедра господарсько-правових дисциплін

Лекція

з дисципліни «Правові засади функціонування фінансового ринку»

Тема № 10. ФоНДОВА БІРЖА ТА ФОНДОВІ ОПЕРАЦІЇ

(4 години)

Для здобувачів вищої освіти юридичного факультету

Дніпропетровськ - 2015

Лекцію підготувала доцент кафедри господарсько-правових дисциплін юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент Фокша Л.В.

Рецензенти:

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри господарсько - правових дисциплін

19.08.2015 р., протокол № 2

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

Вступ

1. Характеристика фондової біржі.

2. Сутність біржового ринку.

3. Фондові індекси.

Висновок

РЕКОМЕНДОВАНА Література:

1. Конституція України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141).

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р.

3. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12 липня 2001 р. // ВВР України. – 2002. – № 1. – Ст. 1. 5

4. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23 лютого 2006 р. // ВВР України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.

5. Про фінансовий лізинг : Закон України від 16 грудня 1997 р. (у редакції Закону № 1381-ІV від 11 грудня 2003 р.) // ВВР України. – 2004. – № 15. – Ст. 231.

6. Про товарну біржу: Закон України від 15 квітня 1992р. // Відомості Верхов­ної Ради України. - 1992. - №10.

7. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: затв. постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 (у редакції від 17.04.2015 р.) // Офіц. вісн. України. - 2003.-№51.-Ст. 2077.

8. Буднік М. М. Фінансовий ринок : конспект лекцій / М. М. Буднік, Н. В. Сабліна. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2014. – 155 с.

9. Васильєва В. В. Фінансовий ринок : навч. посібн. / В. В. Васильєва, О. Р. Васильченко. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 368 с.

10. Мартюшева Л. С. Фінансовий ринок : навч. посібн. / Л. С. Мартюшева, М. М. Буднік, Н. В. Сабліна. – К. : Кондор, 2008. – 324 с.

Мета лекції:

З’ясування ролі, змісту, значення фондової біржі та її діяльності в Україні. Відповідно до мети, ставляться такі завдання: засвоєння студентами юридичної природи фондової біржі (поняття, структура та управління біржею).

Вступ

Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють через членів біржі, що виступають як посередники, договори купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з інди­відуальних торговців цінними паперами і кредитно-фінансових інститутів.

Види паперів, з якими проводяться угоди, обмежені. Щоб потрапити до числа компаній, папери яких допущені до біржової торгівлі (інакше кажучи, щоб бути прийнятою до котирування), компанія повинна задовольняти вимоги членів біржі щодо обсягу продажів, розмірів одержуваного прибутку, кількості акціонерів, рин­кової вартості акцій, періодичності і характеру звітності тощо. Члени біржі або державний орган, що контролює їх діяльність, установлює правила ведення біржо­вих операцій; режим, що регулює допуск до котирування. Разом з порядком про­ведення угод вони утворять серцевину біржі як механізму, що обслуговує рух цінних паперів.

Фондова біржа - це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом та пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і норма­ми, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.

Як товар на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і под., а як ціни цих товарів - курси цих паперів.

І. ХАРАКТЕРИСТИКА ФОНДОВОЇ БІРЖІ

Фондові біржі є важливим інститутом ринкової структури економіки держа­ви. Пояснюється це тим, що в даний час у суспільстві сформувалася потреба їх існування в складі народногосподарського комплексу.

Суть економічних потреб виражає усвідомлену суспільством необхідність, і її задоволення можливе за допомогою функціонування і розвитку матеріального ви­робництва, що, створюючи основу для процесу споживання через зроблену про­дукцію чи надані послуги, здійснюється в межах певних соціально-економічних відносин. У свою чергу, будучи продуктом цих відносин, економічні потреби сти­мулюють розвиток виробництва і продуктивних сил. їх взаємовплив розвиваєть­ся за правилами діалектики і динаміки.

Причиново-наслідковий зв'язок економічних потреб і виробництва має діалек­тичний характер, впливаючи на розвиток продуктивних сил і виробничих відносин та підвищуючи їхній рівень. Необхідно враховувати і той факт, що економічні потре­би виявляють динамічний характер, вони мають здатність трансформуватися як цілком, так і частково під впливом суспільного прогресу, перетворень у виробництві, розвитку науки і техніки, інтенсивності обмінних процесів, розширеним сфери обер­тання і руху капіталу, удосконалювання організації і поглиблення полічу праці.

Диференціація трудової діяльності в процесі виробництва склалася історично й економічно виправдана. Вона сприяє відокремленню різних її видій і утворен­ню матеріальних форм здійснення. У результаті поділ праці приводить до обміну діяльністю, створюючи умови до споживання продуктів одного конкретного виду праці будь-якими іншими. [21] Тому поява фондової біржі в структурі економіки краї­ни продиктована насамперед суспільною потребою, що є наслідком розвитку ви­робництва і виробничих відносин, поділу праці.

Серед причин виникнення фондових бірж — і активізація процесів у розвитку форм власності на засоби виробництва. У середині XIX століття біржа було друго­рядним елементом у капіталістичній системі господарства. Основну масу біржових цінностей представляли державні цінні папери, але їх кількість була відносно неве­лика, а промислових підприємств так само, як і банків, безпосередньо в акціонерній формі було ще небагато. Розвиток організаційних правових форм у промисловості СПІД привів до того, що до кінця XIX сторіччя переважна частина продукції почала випускатися акціонерними підприємствами, емісія цінних паперів дістала широке поширення, і фондова біржа придбала новий статус ринку, за допомогою якогось здійснюються довгострокові вкладення капіталів у різні галузі господарства.

Поява широкого кола власників викликала потребу у фондовій біржі як в інсти­туті, за допомогою якого можна не тільки зробити капіталовкладення через купівлю-продаж цінних паперів і таким способом перерозподілити власність, а й зафіксувати її, утвердивши себе в ролі власника й убезпечивши від ризикованих ситуацій.

В Україні в 90-і роки XX століття склалася аналогічна ситуація. Характеризу­ючи цей період розвитку економіки країни, слід зазначити, що саме тоді стрімке відбувалися процеси перерозподілу власності, приватизації, акціонування держав­них підприємств.

У період дії першої ре­дакції Закону України «Про податок на операції з цінними паперами», коли кож­на угода обкладалася податком у розмірі 0,3 % від суми угоди як з покупця, так і з продавця корпоративних цінних паперів і 0,1% - з покупця державних цінних паперів, дія фондових бірж як органів податкового контролю була безпосередня і очевидна. Згодом, зі зміною редакції цього закону, відповідно до якого податком обкладається емісія цінних паперів у розмірі 0,8 % від номінальної суми випуску цінних паперів, заявленої емітентом, дія фондових бірж як органів податкового контролю стала опосередкована. Вона полягає в тому, що ринкова ціна, сформо­вана на біржовому фондовому ринку, є тією контрольною величиною, що дозво­ляє оцінити реальність цін угод, оголошених у позабіржовому фондовому ринку, виявити факти приховання доходів, одержуваних при операціях з цінними папе­рами.

Методичні функції не є основними для фондових бірж, однак без них немож­ливий перспективний розвиток біржової справи. При цьому біржі ведуть розроб­лення нових методів і вдосконалюють діючі технології роботи на фондовому рин­ку, будучи постачальниками інформації для розрахунку індексів фондового рин­ку, здійснюючи вплив на розвиток міжнародних контактів і зв'язків з іноземними фондовими біржами.

Виконання цих функцій супроводжується рухом фінансових, фондових, інформаційних і функціональних потоків.

Фінансові потоки виникають у результаті здійснення угод і розрахунків за по­слуги.

Фондові - являють собою рух фондових цінностей, фіксація прав власності на який здійснюється на депо або в реєстрі акціонерів.

Інформаційні — складаються з відомостей про цінні папери, емітенти й інвес­торів, їх економічний стан, ділову репутацію, заявок на купівлю чи продаж, роз­поряджень на перереєстрацію прав власності.[27]

Функціональні потоки, основний зміст яких складають накази і розпоряджен­ня органів управління біржі, регулюють технологічні процеси, організаційні кадрові пересування.

Основне завдання держави - створення умов і підтримання позитивних тенденцій у розвитку економіки. Тому для забезпечення економічного зростання обхідний новий капітал, і на цій основі - розширення виробничої потужно-національної економіки.

Залучення інвестиційного капіталу за допомогою фондових бірж вважається одним з найважливіших державних завдань. У цьому виявляється економічний інтерес держави в організації функціонування фондових бірж.

Зростання національного доходу характеризується показником заощаджень величина якого залежить від схильності населення і суспільства в цілому до нагромадження.

Для доведення взаємозв'язку інтересів держави, інституту і часток інве­сторів у функціонуванні фондових бірж схильність населення і суспільства до зао­щадження розглянемо як показник у різних часових режимах. Наприклад, у довго­строковому періоді, коли заощадження дорівнюють зрівноваженому рівню схиль­ності суспільства до заощадження, це характеризується як оптимальний стан. У цьому випадку приплив інвестицій в економіку фактично відповідає потребам. Однак ос­кільки економіці країни притаманний непостійний характер, інтерес викликають по­казники неврівноваженого стану. Якщо заощадження вищі від зрівноваженого рівня схильності до заощадження, то в суспільстві утвориться надмірність заощаджень, що не створюють достатніх стимулів до нової якості зростання економіки.

Ситуація змінюється тоді, коли заощаджень менше від зрівноваженого рівня схильності до заощадження. Недолік у заощадженнях супроводжується зростан­ням вартості кредитів, фінансуванням економіки за рахунок додаткових грошо­вих емісій, збільшенням кількості незабезпечених цінних паперів і, як підсумок — поступовим переходом держави в стан хронічної інфляції. Тому виникає не­обхідність визначення розмірів інвестицій, що знаходяться в оптимальному співвідношенні з інвестиційними потребами економіки і потужністю потенцій­них інвесторів. Попередньо слід зазначити, що розмір інвестицій визначається рівнем доходу, що одержує населення, і обсягом заощаджень, що воно дозволяє собі накопичувати при такому доході. Питання полягає в тому, яким має бути співвідношення між рівнем доходу, споживанням, заощадженням й інвестиція­ми, щоб у суспільстві забезпечувався приплив нових інвестицій в економіку. В економіці спостерігається зростання ролі держави, що виражається в раціональній фіскальній і кредитно-грошовій політиці і її впливі на рівень заощаджень та інве­стицій. Відзначимо, шо державні витрати і податки істотно впливають на рівень рівноваги доходу населення. Якщо держава, вилучивши податки, залишає держави і інвестиції і витрати на колишньому рівні, то скорочення споживання викликає зменшення виробництва чистого національного продукту.[33]

У тому випадку, коли економіка держави знаходиться в депресивному стані, фіскальна політика спрямована на зниження податкового тягаря. Це приводить до зростання чистого доходу, споживних витрат, заощаджень і приватних інвес­тицій. У підсумку відбувається зростання національного продукту.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Отже, сутю економічних потреб є вираження усвідомленої суспільством необхідність, і її задоволення можливе за допомогою функціонування і розвитку матеріального ви­робництва, що, створюючи основу для процесу споживання через зроблену про­дукцію чи надані послуги, здійснюється в межах певних соціально-економічних відносин.